В Україні і досі велика частка тих, хто фермеруючи, не має перед державою жодного офіційного статусу. З одного боку — це наче плюс, адже дозволяє уникнути купи роботи з документами тощо, з іншого — суттєво обмежує у можливостях: починаючи від продажу вирощеного за ринковими цінами, закінчуючи держпідтримкою фермерів.

Чи насправді — це дуже складно зареєструвати фермерське господарство? Які документи для цього потрібні? Як після реєстрації отримати землю для господарювання? Про це все — далі.

Фермерське господарство — це…

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» ФГ є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, зокрема в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.


NB: Фермерське господарство може бути створене в одній із двох організаційно-правових форм за рішенням засновника: 1) як юридична особа або 2) як фізична особа — підприємець.

Два роки тому в юридичну термінологію ввели поняття: «сімейного фермерського господарства». Отримати такий статус ФГ може за таких умов:

  • використання при здійсненні господарської діяльності праці виключно членів такого господарства — членів однієї сім’ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України. При цьому залучення сімейним фермерським господарством інших громадян може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок;
  • головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім’ї. Фермерським господарствам зі статусом сімейних фермерських господарств надається додаткова державна підтримка.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. Тобто, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо кількості осіб, які можуть виступати засновниками фермерського господарства (як одна особа, так і декілька). Водночас такі особи повинні відповідати спеціальним вимогам до засновника фермерського господарства.

NB: Так, згідно зі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Але: відповідно до ст. 118 «Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами» Земельного кодексу України особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі.



Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 584. Такими документами визнаються:

  • виписка з трудової книжки громадянина із записами, які підтверджують стаж роботи в сільському господарстві;
  • архівна довідка, що містить інформацію про стаж роботи громадянина в сільському господарстві, видана на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних;
  • копія трудового договору (угоди) між працівником і власником підприємства, організації, уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким (якою) працівник виконував роботи (надавав послуги) у сільському господарстві;
  • виписка з погосподарської книги про ведення особистого селянського господарства або участь у веденні особистого селянського господарства;
  • відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про види економічної діяльності у галузі сільського господарства, що здійснюються фізичною особою-підприємцем.

При створенні фермерського господарства ці вимоги висуваються лише до особи, яка виступає засновником фермерського господарства та яка буде набувати права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

NB: Засновник фермерського господарства після його реєстрації набуває статусу голови фермерського господарства, а інші члени сім’ї, за умови їх згоди, стають членами цього господарства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства.



Порядок створення фермерського господарства включає два етапи:

  • набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства;
  • державна реєстрація фермерського господарства.

Як зареєструвати ФГ?

Порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Згідно зі ст. 17 зазначеного вище Закону для державної реєстрації створення юридичної особи подаються такі документи:

  • заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
  • заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, — за бажанням заявника;
  • статут фермерського господарства, у якому зазначається найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України;
  • документ про сплату адміністративного збору.

Фермерське господарство може бути зареєстроване також у організаційно-правовій формі фізичної особи-підприємця. На підставі аналізу ст. 8-1 Закону України «Про фермерське господарство» можна визначити такі особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи:

  • організовується фізичною особою-підприємцем самостійно або спільно з членами її сім’ї;
  • правовою основою створення такого господарства є договір про створення сімейного фермерського господарства, який укладається членами однієї сім’ї в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Умови договору про створення сімейного фермерського господарства визначають: найменування, місцезнаходження (адресу) господарства, мету та види його діяльності; порядок прийняття рішень та координації спільної діяльності членів господарства; правовий режим спільного майна членів господарства; порядок покриття витрат та розподілу результатів (прибутку або збитків) діяльності господарства між його членами; порядок вступу до господарства та виходу з нього; трудові відносини членів господарства, інші положення, що не суперечать чинному законодавству;
  • головою сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи є член сім’ї, зареєстрований як фізична особа-підприємець і визначений договором про створення сімейного фермерського господарства;
  • від імені сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи має право виступати голова цього господарства або уповноважений ним один із членів господарства;
  • статут при створенні сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи не потрібен;
  • на діяльність фермерського господарства у організаційно-правовій формі фізичної особи-підприємця поширюються норми глави 5 «Фізична особа — підприємець» Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. На відміну від фермерського господарства, яке створюється як юридична особа і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями належним йому майном (складеним капіталом), фермер-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Якщо фермер-підприємець перебуває у шлюбі, то він відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна (ст. 52 Цивільного кодексу України).

Документи, що подаються заявником для державної реєстрації фізичної особи — підприємця, визначені у ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Так, для державної реєстрації фермерського господарства без створення юридичної особи підприємцем подаються такі документи:

  • заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем;
  • заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, – за бажанням заявника;
  • нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування — для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності.

NB: Забороняється вимагати додаткові документи для проведення реєстраційних дій, якщо вони не передбачені зазначеною вище статтею. При реєстрації фермерського господарства у організаційно-правовій формі фізичної особи — підприємця не потрібен статут, оскільки змінами до Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що лише фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі статуту.

Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснюється упродовж 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів.



Фермерське господарство має найменування та може мати печатки. Після створення фермерського господарства його засновник набуває статусу голови.

NB: Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа.

Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об’єднаннями відповідно до закону. Він укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов’язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом. Якщо голова фермерського господарства не може чи не хоче виконувати свої обов’язки, якщо він вибуває зі складу членів господарства у випадку його смерті чи за інших обставин, головою фермерського господарства стає інший член фермерського господарства в порядку, визначеному статутом такого господарства за рішенням решти його членів. В чинному законодавстві немає вимоги, що голова фермерського господарства обов’язково повинен бути його засновником. Також відсутні положення, які б поширювали вимоги до засновника фермерського господарства на його голову. Єдина вимога до голови, яка міститься в чинному законодавстві, — це має бути повнолітній та повністю дієздатний член фермерського господарства. При цьому необхідно враховувати, що головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім’ї.

Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об’єктів господарства. Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.



Відповідно до ст. 9 Закону України «Про фермерське господарство» новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах — п’ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, зокрема, через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.  

Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо).

Як отримати землю для фермерського господарства?

Особа, що бажає створити фермерське господарство, може отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства зі складу земель державної чи комунальної власності у власність або оренду.

Статтею 118 Земельного кодексу України стверджує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність:

Читайте: Як отримати земельну ділянку у власність? Покрокова інструкція

  • у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри
  • до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки,
  • погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб)
  • документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Згідно ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де розташоване фермерське господарство.

Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

NB: Розміри земельної ділянки, яка може бути надана в оренду для ведення фермерського господарства, в чинному законодавстві не обмежуються.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставами для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів тощо.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється спеціальним землевпорядними організаціями.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом — після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.



Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

NB: Якщо особа має у власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва чи особистого селянського господарства, яка була набута шляхом успадкування, виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), укладення цивільно-правової угоди, права на яку оформлені відповідно до чинного законодавства, вона не зобов’язана звертатися до органів державної влади чи місцевого самоврядування із заявою про надання прав на землю та може безпосередньо подавати документи для здійснення державної реєстрації фермерського господарства до уповноважених органів.

Тетяна Коваленко,
доктор юридичних наук,
професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка