Удобрення лугів після сінокосу обмежується внесенням азоту та калію. При цьому доза азоту, яким можна полити поле або розпилити, залежить від інтенсивності сінокосу, ботанічного складу трави, вмісту вологи та погоди. Адже хороший луг дозволяє отримати до 8-10 тонн сіна з гектара впродовж сезону, тобто двох-трьох сінокосів.

 

Аби зібрати 8 тонн сіна з гектару за сезон, рослини повинні ввібрати приблизно 200 кг азоту на гектар. Це не є рівнозначно кількості мінерального добрива, адже значну частину азоту рослини споживають з ґрунту. В середньому, це 60-80 кг N/га, а в сухий період кількість ґрунтового азоту може споживатись на рівні 80-100 кг на гектар. Тоді доза добрив може і навіть повинна бути зменшена.



У той же час слід враховувати, що використання азоту з застосованого добрива досягає максимуму 80%, тому аби покрити 120 кг азоту потрібно внести 150 кг речовини на гектар. При цьому добриво слід вносити не одноразово, а розділити на кілька порцій.

NB: На багатих мінералами лугах зазвичай удобрення проводять тричі за сезон: 50% вносять навесні, 30% після першого сінокосу та ще 20% після наступного. Якщо лук коситимуть лише двічі, то навесні вносять 60% добрива, а решту після першого сінокосу. На бідніших ґрунтах чи при гіршому зволоженні рішення про обробку слід приймати зважаючи на погодні умови, а при посусі відкласти або взагалі відмінити.

На органічних плантаціях, які добре мінералізовані і зволожені, а місцями навіть заболочені, річна доза азоту повинна бути 60-80 кг/га, а при повільній мінералізації ґрунту 80-100 кг/га, зберігаючи поділ — 60% навесні і 40% після першого сінокосу.

NB: Позакореневе удобрення дає більше можливостей вплинути на розвиток рослин, особливо в період несприятливих погодних умов (посухи), і забезпечує безперервне поповнення мікроелементами, які необхідні для рослин.

На початку посухи коренева система обмежує поглинання поживних речовин, тому цілком виправдано вносити їх у рідкій формі. При цьому слід пам’ятати, що поглинання поживних речовин через листя ефективніше при хмарній погоді, тому скроплювати траву варто після заходу сонця, коли підвищується вологість. При сухій сонячній погоді речовина швидко випарується і не дасть бажаних результатів.


Розпилювання азоту на лугах дозволяє зменшити споживання цих добрив на 50%, зберігаючи поточний рівень урожайності. Ця процедура зазвичай використовується при вирощуванні зернових і коренеплодів, але досі недостатньо практикується на сінокосах.

NB: Для обприскування слід використовувати 300-400 літрів 15%-го розчину азоту (15 кг добрив на 100 л води). Додатки до рідкого азоту повинні містити не більше 5%, а в разі серйозного дефіциту магнію до 10%. При цьому важливо щоб розчин використовувався рівномірно і потрапляв на рослини, а не на ґрунт.

Що стосується збагачення рослин калієм, то через його мобільність калій слід вводити дуже точно. Доза повинна бути результатом фактичної родючості ґрунту, тому є сенс зробити хімічний аналіз ґрунту. Тільки тоді можна підтримувати оптимальний вміст K2O в сухій речовині корму на рівні 1,7%.

Вищі потреби у збагаченні калієм спостерігаються за органічних полях. В середньому рекомендується використовувати калій в двох дозах: весняній і після першого або другого (якщо разом буде три) сінокосів в кількості K2O 50-60 кг/га. Вищі дози калію можливі за умов слабкої родючості ґрунтів або інтенсивних сінокосів впродовж року. Тоді доза повинна бути розділена на три частини і не перевищувати одноразову дозу 50 кг K2O/га.

Підготувала Ірина Шевчук