За останні кілька років обсяг добрив, внесених на 1 га ґрунту, зростав щорічно з 92 кг в 2015 у до 123 кг минулого року. Станом на 26 жовтня сільськогосподарські підприємства закупили 573,2 тис. тонн мінеральних добрив для проведення літньо-осінніх польових робіт, що становить 95% від загальної потреби добрив, включаючи 100% по фосфору.

NB: Водночас зростання вартості добрив в поєднанні з лімітованими фінансовими можливостями агропідприємств залишається одним з істотних обмежувачів зростання агросектора і досягнення знакового для України врожаю зернових в 100 млн тонн.

По-перше, на перешкоді стоїть зростанням обсягів імпорту добрив і його вартості. Згідно з даними Державної фіскальної служби України, їх динаміка за такими основними товарними позиціями, як «азотні добрива» і «добрива з 2-3 поживними елементами N, P, K» цього року різко пішла на спад. При цьому ціна на добрива лише виросла.



Якщо в 2015 р. ціна імпортних азотних добрив становила 218 $/т, в 2016 році вона опустилася до 174 $/т, а потім зросла до 207 $/т у цьому році. Умовна ціна за другою групою імпорту знизилася з 362 $/т в 2015 р. до 279 $/т в минулому році, але в цьому році зросла до 346 $/т.

По-друге, витрати вітчизняних виробників лише зростають. В першу чергу, це стосується газу. Частка газу в собівартості добрив становить близько 70%, аміаку близько 60%. За цим показником вартість українських добрив майже в три рази вища, ніж, наприклад, в Росії. Так, індекс цін виробників хімічної промисловості зріс у вересні на річній основі на 18,3%. А дорожнеча і зростання цін на вітчизняні добрива сприяють переливу доходів аграріїв на користь постачальників добрив і стримують підвищення ефективності агровиробників.

По-третє, непослідовність урядових рішень щодо реформування ринку. З одного боку, для захисту внутрішнього ринку добрив і їх локальних виробників вводяться антидемпінгові заходи, в першу чергу, проти Росії. Однак російські, дешевші, добрива наполегливо потрапляють на наш ринок і, як і раніше, займають близько 70%. Хоча формальна статистика говорить про те, що їх частка вже знизилася до 55%.

При цьому надто мало робиться для оптимізації і поліпшення інфраструктури імпорту, перетворень і підвищення ефективності вітчизняної промисловості з виробництва добрив. Досі немає чіткої програми її держпідтримки або реструктуризації. Як наслідок відбувається занепад виробництва українських добрив, на що вказує скорочення обсягів випуску азотних добрив в 2014-2017 рр. в 1,8 разу, комплексних в 3,6 рази; обсягів експорту азотних добрив в 3,4 рази.



Занепад пов’язаний з різними факторами, в тому числі зі скороченням державної підтримки підприємств-виробників офіційної та неформальної. При цьому якщо вводяться обмежувальні заходи щодо імпорту дешевших добрив і не вживаються заходи для зниження вартості добрив вітчизняних виробників (або її часткової компенсації), то це, згідно законів класичної ринкової економіки, стимулює зростання внутрішніх цін на добрива. В результаті зростають витрати аграріїв, і знижується їх конкурентоспроможність. Разом з тим, зростає спекулятивна прибутковість трейдерів.

За оцінками ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України та «УкрАгроКонсалт», через завищені ціни на внутрішньому ринку, наприклад, на азотні добрива в 2017 році держава недоотримала врожаю на більш ніж 32 млрд грн (близько $ 1,2 млрд). При цьому загальний рівень втрат, понесених всіма категоріями господарств через недостатнє внесення добрив, оцінюється в більш ніж 40 млрд грн (близько $ 1,5 млрд).

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram