Рівень родючості ґрунтів визначається їх хімічними, фізичними, фізико-хімічними та біологічними властивостями, які за інтенсивного використання без заходів, направлених на підтримання родючості, значно погіршуються. Так, за останні 15 років вміст гумусу в ґрунтах у середньому зменшився на 0,4 %, рухомого фосфору і обмінного калію відповідно на 1,2 та 1,4 мг на 100 г ґрунту. Але управляти родючістю ґрунту можна завдяки правильно сформованій системі живлення.

NB: Родючість ґрунту це дуже складний комплекс його властивостей, які змінюються в часі і просторі. В цілому інтегральним критерієм родючості є врожайність сільськогосподарських культур. Проте врожайність не завжди повно відображає рівень родючості ґрунту, оскільки вона залежить від біологічних властивостей культур і рівня агротехніки та умов погоди.

Одним із важливих показників родючості ґрунтів є вміст у них органічної речовини гумусу, вміст якого в ґрунті залежить від кількості її надходження. Основними джерелами надходження органіки в ґрунт є кореневі і пожнивні рештки та органічні добрива.

NB: Найбільшу кількість кореневих і пожнивних решток накопичують багаторічні трави, дещо менше культури суцільної сівби і ще менше просапні, особливо цукрові буряки, баштанні, овочі, кукурудза на силос.




Під впливом добрив при вирощуванні культур маса решток збільшується досить істотно. При цьому дія мінеральних добрив направлена також на активність мікроорганізмів, які мінералізують не тільки рослинні рештки, але і гумусові речовини. Сумарна при цьому дія позитивна. В ґрунті гумус накопичується.

Варто зазначити, що на формування маси кореневої системи серед видів мінеральних добрив більше впливають азотні та фосфорні добрива і менше калійні. Тому при внесенні перших більше надходить у ґрунт кореневих залишків, ніж від останніх. Але азотні добрива найактивніше сприяють розвитку мікрофлори, яка швидко мінералізує органіку. Тому більше формується гумусу від внесення фосфорних добрив.

При застосуванні гною вміст гумусу в ґрунті збільшується в результаті гуміфікації його органічної речовини, а також кореневих і пожнивних решток рослин, маса яких зростає із збільшенням норм органічних добрив. З однієї тонни гною утворюється 58 кг гумусу.

NB: Розрахунки показують, що для підтримання рівня гумусу в ґрунті потрібно вносити щорічно 5-6, а для відтворення 6-8 тонн підстилкового гною на гектар сівозмінної площі.

За нинішніх умов такої кількості гною від наявного поголів’я в найближчі 5-10 років отримати неможливо. Тому основним джерелом поповнення органічної речовини в ґрунті повинні стати солома та посіви сидеральних культур (хрестоцвітих і зернобобових).



Так, при заробці пшеничної соломи в ґрунті з кожної тонни гуміфікується 200 кг гумусу. Тому доцільно приорювати побічну продукцію зернових культур під просапні з додаванням 7-10 кг азоту на кожну тонну соломи. Внесення 4 т/га соломи не тільки сприятиме росту врожайності першої, а й наступних культур та накопиченню в ґрунті близько 800 кг/га гумусу.

NB: При вирощуванні сидеральних культур на зелене добриво, особливо хрестоцвітих, можна отримати у вересні до 80-120 ц/га зеленої маси, що при приорюванні рівноцінно 4-7 т/га гною.

Це сприятиме росту продуктивності культур і утворенню 1,0-1,6 тонни гумусу та накопиченню до 0,36 мг на 100 г ґрунту рухомого фосфору, 1,16 мг азоту, що легко гідролізується та 1,13 мг обмінного калію. Внесення під хрестоцвіті культури N90 може збільшити їх урожайність до 250-350 ц/га.

Крім високого вмісту органічної речовини, в ґрунті не менш важливою для росту і розвитку рослин є забезпеченість його оптимальною кількістю елементів живлення. Так, для нормального росту культур в зерно-паро-просапних сівозмінах вміст рухомого фосфору, за методом Чирикова, повинен перебувати в межах 15,0-25,0 мг, а обмінного калію 10-20 мг у 100 г ґрунту. Цих показників можна досягти, використовуючи для удобрення тільки органічні добрива гній, солому, сидерати. Однак не менш важлива роль у підвищенні родючості чорноземів належить мінеральним добривам. Так, систематичне внесення азотних добрив у дозах 50-60 кг/га сівозмінної площі за 10 років сприяє збільшенню кількості валового азоту на 20-30 кг, і доступного рослинам на — 1-6 %. Однак слід зазначити, що внесення азоту в разових нормах більше 120 кг/га на легких за гранулометричним складом ґрунтах при надмірній вологості може суттєво забруднювати ґрунтові води нітратами.



Дослідженнями встановлено, що для підвищення вмісту рухомого фосфору в чорноземі з близькою до нейтральної реакцією ґрунту на 1 мг на 100 г ґрунту необхідно внести 30-40 кг/га фосфору та повернути з калійними туками не менше 30 відсотків калію, що виносяться з ґрунту з урожаями сільськогосподарських культур.

Мінеральні добрива при недостатньому забезпеченні ними сівозміни потрібно в першу чергу вносити під пріоритетні культури, які можуть забезпечити найвищу їх агрономічну і економічну ефективність, а саме під цукрові буряки, пшеницю озиму, ячмінь, кукурудзу, картоплю. Решта культур повинна використовувати післядію внесених під попередник як мінеральних, так і органічних добрив.

Однак, якщо в господарстві є насінницькі посіви, вони повинні бути удобрені повним мінеральним добривом з підвищеною нормою фосфору. В решті випадків слід обов’язково застосовувати добрива при сівбі в рядки фосфорні в дозі Р10, або повне мінеральне добриво в дозі N10Р10К10.



З метою раціонального використання туків їх краще застосовувати локально, що дасть змогу зменшити норму на 30-40 відсотків без зниження їх ефективності, а зекономлені добрива використати для удобрення інших культур.

NB: Ефективність застосування мінеральних добрив суттєво зростає при поєднанні їх із внесенням пестицидів та обробкою насіння чи посівів регуляторами росту. За таких умов коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив зростає на 10-25 %, а продуктивність рослин на 19-45 %.

Важливо також врахувати, що рослинам потрібні не тільки макроелементи. На чорноземах більшість культур чітко реагують збільшенням врожайності на застосування мікродобрив. Їх у формі відходів промисловості потрібно вносити в ґрунт, чистими солями мікродобрив економічно більш доцільно обробляти насіння або посіви, одночасно з застосуванням пестицидів і регуляторів росту.

Юрій Мащенко, заступник директора з науково-інноваційної діяльності та розвитку експериментальної бази, завідувач науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів та контролю якості продукції Інституту СГС НААН, канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з питань рослинництва;

Олег Гайденко, вчений секретар, завідувач науково-технологічного відділу селекції, насінництва і трансферу інновацій Інституту СГС НААН, канд. техн. наук, с. н. с., експерт-дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram