Після проголошення Незалежності України громадянам дозволили створювати перші селянські (фермерські) господарства. Для цих цілей земельні ділянки їм виділялися на праві постійного користування. На підтвердження такого права видавалися державні акти на право постійного користування землею. Про розповів адвокат Іван Філатов у статті на порталі Юрліга.




— Користувач земельної ділянки був наділений правом володіти та користуватися земельною ділянкою, що перебуває у комунальній або державній власності, без встановлення строку, — зазначив адвокат.

Він також розповів, що норми Земельного кодексу України, який був прийнятий у 2002 році, обмежили коло суб’єктів права постійного користування землею: таку можливість отримали виключно юридичні особи (лише державні та комунальні підприємства, а дещо згодом і громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації).

Також законодавець зобов’язав «постійних» землекористувачів, у тому числі й фермерські господарства, до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

— На сьогодні фермерські господарства, які використовували такі земельні ділянки, фактично припинили або припиняють своє існування та діяльність, оскільки право постійного користування припиняється разом зі смертю особи і не входить до складу спадщини.  Чинний Земельний кодекс та Закон «Про фермерське господарство» не містить норми, яка б дозволила фермерським господарствам мати у своєму складі земельні ділянки на праві постійного користування, — зазначив Іван Філатов.

Останні роки Верховний Суд України неодноразово робив висновки, що землі, які перебували у постійному користуванні громадян не успадковуються. Зокрема, згідно з правовою позицією, висловленою у справі № 6-3113цс15, право користування, яке виникло в особи лише на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється разом зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Зі слів адвоката, на практиці картина із фермерськими господарствами, члени яких, що мали земельні ділянки на праві постійного користування, а потім померли, виглядає на сьогодні таким чином:

  • більшість цих господарств обробляли лише земельні ділянки, які знаходилися у них на праві постійного користування;

  • успадкувати такі земельні ділянки спадкоємці не мають жодної змоги, через відсутність відповідного правового механізму;

  • вони не мають можливості отримати такі ділянки на праві оренди та далі працювати, сплачуючи при цьому оренду плату.

— Тобто, від держави вони не отримують вагомої підтримки. Навпаки, держава в особі прокуратури, яка діє в її інтересах, звертається з позовними заявами до фермерських господарств з вимогою повернення земельних ділянок у розпорядження України. Таким чином, на сьогодні держава фактично знищує дрібні фермерські господарства, які навпаки повинні б були мати ґрунтовну підтримку, оскільки саме їм допомога потрібна найбільше, — пояснює адвокат.



Адвокат зазначає, що без прийняття змін до земельного законодавства, питання подальшого існування фермерських господарств, що використовували земельні ділянки, які були надані їх членам (які потім померли) на праві постійного користування, вирішити не вдасться.

— З огляду на вищенаведене, виникає питання: чи потрібні державі невеликі (сімейні) фермерські господарства та взагалі покращення матеріально-фінансового становища сільського населення? — запитує адвокат.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram