Наприкінці 2017 року Верховна Рада у першому читанні ухвалила проект Закону «Купуй українське — плати українцям» (про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку промислового виробництва та малого і середнього підприємництва), який викликав жваву дискусію серед депутатського корпусу, українського бізнесу і міжнародних партнерів. У чому ж суть законопроекту? І чи справді вітчизняної продукції має бути більше на українському ринку?

На думку розробників законопроекту #7206 ініціатива «Купуй українське — плати українцям» передбачає здешевлення кредитів, відкриває додаткові ринки і стимули для українських виробників. Більше того, за словами Голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка закон має стратегічне значення для української економіки. Адже чинна система публічних закупівель України переважною мірою побудована на використанні цінових показників в рамках організації публічних закупівель та оцінці тендерних пропозицій. Водночас, не враховується низка об’єктивних факторів, зокрема, таких як якість, наявність інноваційної складової, забезпечення участі місцевих трудових та матеріально-технічних ресурсів тощо, що мають вагоме значення в умовах загострення дефіциту платіжного балансу, де-факто надзвичайного стану в соціально-економічній та військово-політичній сферах.

NB: У період з травня 2016 року по травень 2017 року в Україні було здійснено 366,5 тис. державних закупівель на загальну суму у 274,9 млрд грн.

Читайте також: Ринок техніки: чи врятує держпідтримка українське машинобудування?

Цей законопроект, на думку розробників, надасть більше переваг саме для українських виробників та переорієнтацію на:

  • Обов’язкове врахування місцевої складової;
  • Перевагу української продукції 11,1%;
  • Локалізація: 25% (2020), 40% (2022), 60% (2024);
  • П’ятирічні індикативні плани держзакупівель;
  • Моніторинг імпортної складової держзакупівель.

— Ці 5 новацій — справжня революція у державних закупівлях, яка дозволить переорієнтувати значну частину ринку на українських виробників. Мова йде про масштабне системне імпортозаміщення, яке дозволить вирівняти торговельний баланс, створити додатковий внутрішній ринок — «вигризти» його у закордонних виробників. Це стосується практично всіх видів виробничої діяльності, — сказав Віктор Галасюк.


У міжнародній практиці, зокрема в Європі, широко розповсюджена багатофакторна оцінка тендерних пропозицій при публічних закупівлях. Згідно даних Єврокомісії у Франції лише 4% публічних закупівель здійснюється виключно за ціновим критерієм, у Великобританії — 7%, в Голландії — 10%, в Іспанії — 24%. У Німеччині, Австрії та Італії — лише кожна друга держзакупівля йде виключно за ціновим критерієм. Тобто в низці розвинутих країн публічні закупівлі за багатофакторною моделлю (за приведеною ціною) відбуваються в рази, а то й в десятки разів частіше, ніж закупівлі за одним лише фактором ціни. Проте в Україні понад 99% публічних закупівель — виключно цінові.

У той же час, варто зазначити, що за оцінкою Міністерства економічного розвитку і торгівлі, проект закону спотворює конкуренцію і просуває інтереси окремих виробників під виглядом захисту національного виробника, а за оцінкою Міністерства фінансів України створює лазівки у системі публічних закупівель України.

Міжнародні ж експерти підкреслюють, що цей законопроект може зашкодити іміджу України. Запропоновані «новації» повністю суперечать міжнародним зобов’язанням України, зокрема, перед Світовою організацією торгівлі та Європейським союзом (положення законопроекту суперечать Угоді про асоціацію і зоні вільної торгівлі, яка набула чинності 1 січня 2017-го року). Про це відзначають низка організацій, зокрема DOZORRO, Transparency International Україна, Центр економічної стратегії та ін.

Що думають вітчизняні виробники?

Українські виробники, безумовно, зацікавлені в підтримці держави і підтримують подібні програми, однак першочергово опираються на власні сили та інвестиції.

— Так, потрібно розвивати українське виробництво. Ми, приміром, відкрили надсучасний надпотужний комплекс, що розташований у Чернігівській області і плануємо освоїти від 10-15 млн доларів. Впевнені, що потрібно підтримувати українських виробників, переробників, але не за рахунок інших галузей, а зменшуючи корупційну складову. Ось, приміром, чому у цьому році у бюджеті країни зник рядок на підтримку рослинництва? Хоча в минулому році він був. Зрозумійте, що навіть 3-4 % компенсації — це значний стимул для українських аграріїв, — говорить виконавчий директор «AGRICOM GROUP» Петро Мельник.

Читайте також: Шлях від поля — до полиць супермаркетів: Agricom Group відкрила завод з виробництва пластівців

Українські підприємці готові орієнтуватись на українську продукцію, зокрема агротехніку: сівалки, комбайни і т.д., якщо вони будуть відповідати світовим стандартам і держава буде відшкодовувати від 15% до 30% їх вартості.

— Ті програми, які зараз реалізуються потрібні і аграріям, і виробникам. При чому таких програм має бути більше. Для розвитку фермерства, рослинництва. За останні 20 років не було приділено стільки уваги розвитку і підтримці українських аграріїв. Так, сьогодні ми розраховуємо на власні інвестиції. Але за останні роки збільшується тенденція до купівлі українського (25% компенсації закупівлі вітчизняної техніки)— це реальний інструмент. Це надзвичайна підтримка,— говорить засновник українсько-британської компанії— виробника вітчизняної сільгосптехніки, торгового дому EGRITECH Олег Авер’янов.

Яку саме техніку ви можете придбати за програмою компенсації вартості можна уточнити у представників вітчизняних компаній. Як наочно діє державна програма підтримки аграріїв можна переглянути на прикладі компанії EGRITECH.

Ключові програми підтримки вітчизняних виробників сектору АПК з боку держави

— Ми перебуваємо на виставці (АГРО-2018), де на площі розміром у 35 тис. кв.м. розміщену техніку та обладнання для агропромислового комплексу. Це набагато більше, ніж минулого року. І у цій множині машин для аграрія потрібно зрозуміти, яку продукцію потрібно виготовити, — говорить заступник директора департаменту землеробства та технічної політики — начальник управління технічної політики в АПК Павло Гринько. — Що собою являє технічна база АПК? Це 340 тис. тракторів, 53 тисячі комбайнів, 1 млн 250 тис. ґрунтообробних і посівних машин, не рахуючи обладнання для обробки і збору урожаю. І важливо, що сьогодні ми маємо чітку підтримку на оновлення цієї технічної бази.

Які кроки робить держава для підтримки агровиробника?

— По-перше, це часткова компенсація (25%) вартості вітчизняної техніки. З початку року цією програмою скористалися майже 680 агротоваровиробників, із них близько 550 фермерських господарств, відзначає Павло Гринько.  По-друге, +15% компенсації вартості для фермерських господарств. І ці кошти є. Ми сьогодні маємо можливість зорієнтуватись на те, щоб майже 115 машинобудівних заводів для промислового комплексу продавали свою продукцію. І кожен крок, має підтримувати українське. Особливо яскравим прикладом для цього стане переоснащення АПК, а це майже 15 млрд грн. І по-третє, це здешевлення кредитів.


Тобто, нині держава повинна більше допомагати українським агровиробникам конкурувати ціною та собівартістю, аби український виробник відчував підтримку як всередині держави, так і в експортній орієнтації та виході на глобальні ринки.

Ірина Прохорчук