З початку року правоохоронці виявили сотні самозахоплених земельних ділянок, площа яких сягає десятки тисяч гектар. Хоча, вважаю, це невелика частина від реальної картини. Вирощування на самозахоплених ділянках є протизаконнним та призводить до втрати коштів місцевими бюджетами. Наразі правоохоронці разом із Держгеокадастром випрацювали схему повернення коштів до Держбюджету через арешт врожаю та реалізацію його через суд. Щоправда, працює ця схема, на жаль, не скрізь.

Така ситуація це віддзеркалення реалій сьогодення

Замість законним шляхом працювати на землі, зловмисники захоплюють наділи тисячами гектарів, ризикуючи втратити набагато більше, ніж сплатити податків.

Михайло Апостол

Уперше за останні роки влада почала цілеспрямовано виявляти численні випадки самозахоплення державних земель. Громадяни, представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування звертаються до Управління Держгеокадастру із відповідними заявами, після чого інспектори проводять перевірку, складають акти обстеження та протоколи і направляють їх до правоохоронних органів. А вже ті відкривають кримінальні провадження за ст. 197-1 ККУ «Самовільне зайняття земельної ділянки», відкриваючи шлях до арешту збіжжя.

Притягти до адміністративної відповідальності не просто: штрафи можливо стягнути тільки у випадку, коли правоохоронці виявлять порушника. Проте частіше ті, хто самовільно захоплює державні землі, не виявляють бажання зустрічатись з правоохоронними органами, і стягнути штраф на користь громади просто ні з кого.

Вирощене треба реалізовувати через суд на користь держави

До прикладу, якщо в районі працівники Держгеокадастру «не встановили особу», яка незаконно засіяла землю. То це факт самовільного зайняття землі.

Тоді робоча група приймає відповідні рішення, яким чином це довести, щоб держава мала з цього зиск. Наприклад, якщо інспектор не встановив конкретного правопорушника, але це земельна ділянка самовільно занята, на ній зростає відповідна культура, наприклад, озима пшениця, то ми за те, щоб ці врожаї надійшли саме в бюджет держави.

Відтак, через судовий позов відбувається поповнення бюджету. Суд ухвалює рішення про продаж конфіскованих сільгосппродуктів і доручає визначеній компанії реалізувати речові докази. При цьому, кошти від реалізації йдуть на користь державного бюджету.

Доброчесні фермери, які працюють на землі, підтримують конфіскацію сільгосппродукції із земель, які нелегально засіяні шляхом самозахоплення. Але при цьому зазначають, що не все у цій історії так однозначно.

— Все під одну гребінку не можна гребти. Адже буває так, що термін дії договору на оренду землі закінчився, а фермер не встиг його продовжити — у нас дуже довго це все робиться і треба розуміти, що строків здебільшого не дотримуються. Тому потрібно розглядати і такі варіанти. А те, що деякі сільські голови на місцях знають, що у них є вільні ділянки, які неоформлені і при цьому засіяні, то це, звичайно, — злочин, адже всі повинні платити податки, — кажуть фермери.

Для прикладу, в одному із сіл району, є в наявності 4 тисячі гектарів землі. З них одна тисяча перебуває в тіні. Громада кожен рік недоотримує 1,5-2 млн грн. За останні  десять років це 15-20 млн грн, які б могли піти на розбудову соціальної сфери села, а пішли в кишеню декількох «господарників».

Процедура реалізації арештованої продукції

Не меншу увагу громадськості має привернути і встановлена процедура та наявна практика реалізації  конфіскованого зерна із «нічийних» полів.

Кілька слів про процедуру. Речові докази конфіскована сільгосппродукція за рішенням слідчого судді передається торговельному підприємству для реалізації.  На початку кожного року територіальні органи ДФС із залученням органів, що вилучають майно, визначають на конкурсній основі торговельні підприємства, яким судом доручатиметься реалізація майна. Конкурс полягає у визначенні найбільш вигідної пропозиції для держави щодо реалізації речових доказів. Кошти, отримані після продажу конфіскованої продукції, перераховуються на депозит органу, що веде справу, а потім рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.

Отак це має працювати на користь держави. Але, на жаль, не скрізь по Україні усі ланки органи місцевого самоврядування, регіональні представництва Держгеокадастру тощо сумлінно виконують свою роботу у цьому напрямку, а відтак, села втрачають такі необхідні їм кошти, які б могли піти на розбудову соціальної сфери села та розвитку громади.

Михайло Апостол, радник міністра внутрішніх справ України з питань корупції в АПК, громадський і політичний діяч, народний депутат України VII скликання

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram