Круглий рік забезпечувати населення свіжими плодами можна лише за умови добре налагодженого зберігання. Удосконаленню методів зберігання останніми роками надається все більше значення. Разом з використанням холодильних камер все ширше застосовуються холодильники з регульованим газовим середовищем, що не тільки збільшує терміни збереження, але і значно скорочує втрати продукції, покращує її якість.

Погіршення якості і втрати плодів у період зберігання можуть бути викликані багатьма причинами, зокрема і різного роду захворюваннями, як інфекційними (грибними, бактеріальними), так і функціональними, або фізіологічними, такими, що виникають без участі інфекції.

Багато інфекційних захворювань починають розвиватися ще в саду, в період вегетації, а також під час збору урожаю, при підготовці його до транспортування або закладки в сховища. Залежно від виду хвороби, і в першу чергу від особливостей її збудника (або причини), одні захворювання поволі розвиваються або зовсім припиняють розвиток в період зберігання, інші швидко розвиваються і легко розповсюджуються на сусідні плоди при прямому контакті або по повітрю.



Загальновідомо, що розвиток як неінфекційних, функціональних, так і грибних або бактеріальних захворювань в період зберігання в дуже великій мірі залежить від умов зберігання. У багатьох випадках саме недотримання режиму зберігання стає основною причиною  масового  розвитку захворювань. Так, при високих температурах в холодильниках і сховищах завжди сильно розвиваються грибні хвороби, особливо гнилі. Разом з тим високі температури прискорюють старіння плодів і, послабляючи їх природні захисні властивості, роблять плоди сприйнятливими до багатьох захворювань.

NB: У знятих з дерева плодах продовжуються процеси життєдіяльності, які супроводжуються змінами фізіологічних і хімічних властивостей, структури. Процес дихання, що продовжується в плодах, супроводжується виділенням вуглекислого газу і поглинанням кисню. Чим інтенсивніше дихання, тим вище витрата запасів продуктів обміну, швидше відбувається старіння плоду і тим менш стійкий він не тільки до різних функціональних розладів, але і до розвитку інфекційних гнилей.

Зменшити інтенсивність дихання і затримати період старіння плодів можна охолоджуванням і зберіганням їх при низьких температурах. Своєчасне охолоджування знятих фруктів одна з найважливіших умов, що визначають їх лежкість. У ідеальному випадку фрукти повинні бути охолоджені до температури зберігання, що рекомендується, не більше ніж за добу після знімання з дерева.

Інший шлях зниження інтенсивності дихання плодів, що закладаються на зберігання, підвищення до відомої межі вмісту вуглекислого газу в атмосфері зберігання. На цій основі розроблений і широко впроваджується спосіб зберігання фруктів в регульованому газовому середовищі, склад якого встановлюють диференційовано не тільки для кожного виду продукції, але і для конкретного помологічного сорту, з урахуванням умов його вирощування і термінів зберігання.

NB: Більшість сортів яблук, поширених на Україні, краще всього зберігаються при температурі в межах 10С – +20С.

Найбільш поширеними гнилями плодів зерняткових культур є плодова, чорна, сіра, нектріальна, фацидієльозна, фузаріозна і фітофторозна. В окремі роки плоди уражуються інтенсивно кладоспоріозом, антракнозом, стемфіліозом, фомозом, різними пліснявами (сиза, рожева, оливкова).

Нижче наводимо діагностичні ознаки проявлення цих захворювань та біоекологічні особливості їх збудників.

Діагностичні ознаки хвороб плодових

Плодова гниль (моніліоз).  Розвиток хвороби розпочинається з утворення невеликої бурої плями, яка швидко розростається і охоплює всю поверхню плоду. М’якоть набуває буро-коричневого кольору, розм’якшується, стає пухкою, губчастою і втрачає свої смакові якості і набуває характерного солодкувато-винного смаку. При зараженні плодів ще в саду, на дереві, на їх поверхні утворюються жовтувато-бурі подушечки конідіального спороношення гриба, розташовані правильними концентричними кругами.

Збудником хвороби є гриб Monilia fructigena Pers.et Fr. На поверхні уражених плодів гриб формує конідіальне спороношення у вигляді рожевих подушечок. При пізньому зараженні плодів і при низьких температурах в сховищі, конідіальне спороношення на поверхні ураженого плода може і не розвиватися. В цьому випадку інфікований плід швидко набуває чорного або синювато-чорного забарвлення і муміфікується. У мумії плодової гнилі поверхня гладенька, блискуча і, як правило, з синюватим відтінком (на відміну від чорної або темно-бурої мумії чорного раку, що має із-за безлічі пікнід шорстку поверхню).

Плодова гниль. Фото: І.Л. Маркова

В період вегетації патоген поширюється конідіями. Основним джерелом інфекції є муміфіковані плоди, які залишились висіти в кроні дерева, та опалі на поверхні ґрунту, на яких навесні знову формуються подушечки конідіального спороношення.



Зараженню плодів грибом сприяють механічні пошкодження шкірки, викликані плодожеркою, казаркою, а також птахами, паршою, градом, травмуванням плодів при сортуванні, упаковці. Перезараження під час транспортування і зберігання можливо при прямому контакті хворого плоду із здоровим. За наявності на поверхні ураженого плоду грибниці або спороношення збудника можливість повторного розповсюдження значно зростає.

Чорна (чорноракова) гниль. На плодах захворювання виявляється у вигляді чорної гнилі. Ураження починається з бурої плями, яка поволі збільшується у розмірах. Згодом на ураженій тканині утворюються дрібні чорні крапи у вигляді горбиків, що випирають з-під шкірки, пікніди гриба. Вони розташовані на ураженій тканині, як правило, кругами. З часом плід чорніє і муміфікується, як і при плодовій гнилі, але без синюватого відтінку і з шорсткою поверхнею із-за маси пікнід.

Чорноракова гниль. Фото: І.Л. Марков

Збудником хвороби є гриб Sphaeropsis malorum Pk. Цей гриб викликає захворювання кори дерев, відоме під назвою чорного раку. Поширюється гриб за допомогою пікноспор, які формуються в пікнідах.

Зараження відбувається ще на дереві, зазвичай незадовго до збирання. Пізнє зараження пов’язане, ймовірно, з тим, що гриб більш охоче поселяється на зрілих плодах з відносно великим вмістом цукру і меншою кислотністю. Більше інших уражаються чорною гниллю сорти Ранет Симиренко, Голден Делішес та ін.

Головне джерело первинної інфекції цієї гнилі уражена чорним раком кора дерев, особливо в старих садах. При зберіганні нові перезараження відбуваються рідко, оскільки пікноспори гриба майже не проростають без краплинної вологи. Розвиток чорноракової гнилі протікає значно повільніше, ніж плодової.

Сиза плісневидна гниль (сиза цвіль, пеніцильоз). Розвиток захворювання розпочинається з утворення невеликої водянистої світло-коричневої плями на поверхні плода, яка у міру розростання злегка вдавлюється і набуває складчастості. При легкому натиску шкірка лопається і виділяються з ураженої тканини крапельки вологи. Пляма покривається спочатку білим нальотом грибницею патогена, а потім конідіальним спороношенням у вигляді маси зеленувато-сизих або сіро-зелених подушечок. М’якоть плода, що загнила, має неприємний кислий смак і затхлий запах, який легко передається і здоровій частині плоду.

Сиза плісневидна гниль (пеніцильоз). Фото: І.Л. Марков

Збудником хвороби є гриби із роду Penicillium, частіше всього P. expansum Тhоm, який крім яблук може уражувати і інші фрукти, а також овочі.

Гриб поширюється в навколишньому середовищі за допомогою конідій. Зараження пеніцильозом відбувається у більшості випадків вже після збирання плодів. Гриб проникає в плід через продихи або через механічні пошкодження шкірки, нанесені при збиранні, упаковці, транспортуванні.

Розвиток гнилі відбувається тим швидше, чим вище температурний режим в сховищі або холодильнику. Патоген здатний розвиватися навіть при 00С і формувати конідіальне спороношення при +20С. В період зберігання інфекція легко передається при контакті, а також розповсюджується по повітрю.



Джерелами інфекції пеніцильозу можуть бути уражені цим же грибом інші види фруктів і овочі, а також забруднена конідіями гриба тара, фруктосховище, холодильні камери.

Особливо сприйнятливі до пеніцильозної гнили сорт Ренет Симиренко, Ренет шампанський та ін.

Рожева плісневидна гниль (рожева цвіль, трихотеціоз). Перші ознаки хвороби виявляються у вигляді бурої гнилої плями, яка часто розташовується на плоді навколо чашки або місця прикріплення до плодоніжки. Пляма поступово розростається, покривається спочатку білим нальотом грибницею, а потім, у зв’язку з утворенням конідіального спороношення, набуває рожевого відтінку.

Збудником хвороби є гриб Trichothecium roseum Lk. Поширюється гриб конідіями. У багатьох випадках ураження гіркою рожевою гниллю можна виявити лише тільки при розрізанні плоду: уражені насіннєві камери наповнені рожевим нальотом споро ношення патогена. Уражена тканина має різко виражений гіркий смак.

Зараження трихотеціумом відбувається ще на дереві, в період формування і росту плодів. Патоген може проникати в молоді плоди через тичинки і приймочки. Зараженню легше піддаються сорти, у яких чашка змикається нещільно.

Оливкова плісневидна гниль (альтернаріоз). Захворювання виявляється, зазвичай, в другій половині або в кінці зберігання, коли яблука починають перезрівати.

Альтернаріоз. Фото: І.Л. Марков

Проникненню інфекції і зараженню сприяють різні механічні пошкодження на шкірці. На ураженій  поверхні  утворюється спочатку грибниця, а потім темний оливково-зелений  наліт конідіального спороношення збудника хвороби. Тканина під плямою темно-коричнева або майже чорна, різко відмежована від здорової. Ділянки гнили зазвичай сухі, тверді і неглибокі.

Хворобу викликають гриби із роду роду Alternaria, переважно А. alternata Fr. Патоген здатний уражувати багато видів рослин і заселяє завжди фізіологічно ослаблені тканини, проникаючи в них в основному через механічні пошкодження. Часто розвивається по фону ураження плодів підшкірною  плямистістю, сильним  загаром, низькотемпературним опіком та іншими функціональними  захворюваннями.

Кладоспоріоз (оливкова цвіль). Розвиток захворювання розпочинається з утворення невеликої бурої, як правило, овальної і сильно заглибленої плями, яка швидко збільшується в розмірах і може охопити значну частину плоду. Консистенція тканини під плямою м’яка. Надалі пляма темніє, іноді стає майже чорною. При високій вологості на ураженій поверхні з’являється спороношення збудника хвороби у вигляді бурого або оливкового нальоту, що складається з конидієносців і конідій.

Кладоспоріоз. Фото: І.Л. Марков

Збудником хвороби є широко спеціалізований напівсапрофітний гриб Cladosporium herbarum Lk. Гниль виявляється в кінці зберігання, хоча інфекція потрапляє на плоди і уражує їх зазвичай через відкриті продихи ще в період вегетації. Від хворих плодів гниль може розповсюджуватися на здорові. Новим зараженням сприяють пошкодження шкірки плоду.

Антракноз (гірка глеоспоріозна гниль). Захворювання викликається грибами із роду Gloeosporium. Діагностичні ознаки проявлення хвороби варіюють залежно від збудника.

При ураженні грибом Gloeosporium album Osterw плями на плодах округлі, з чітко обмеженими вдавленими контурами, бурі. Згодом на ураженій тканині формуються світлі білуваті подушечки конідіального спороношення, які розташовуються концентричними кругами. Цей вид гриба уражує тільки яблуню і грушу і розвивається при зберіганні головним чином на повністю зрілих плодах. Патоген здатний розвиватися в широких температурних межах, у тому числі і при низьких температурах. Гриб поширений в основному в західних областях України.

Антракноз. Фото: І.Л. Марков

Гриб Gloeosporium fructigenum Berk здатний уражувати плоди як зерняткових, так і кісточкових культур. Гниль, що викликається цим грибом, часто називають гіркою, або стиглою, гниллю плодів.

На плодах, уражених цим грибом, утворюються бурі округлі плями, різко відмежовані від здорової тканини. Вони дуже швидко заглиблюються. Уражені плоди з часом висихають, муміфікуються. Конідіальні ложа спороношень, що закладаються під епідермісом у вигляді подушечок, темні, майже чорні, з ясно-бурими щетинками, розташованими тільки по краях. При повному дозріванні спороношення, епідерміс розривається, конідії вивільняються і ложа здаються рожевими за рахунок маси конідій, що вийшли на поверхню.



При ураженні плодів грибом C. perennans Zeller et Childs плями спочатку невеликі, округлі, злегка вдавлені, темно-бурі. Вони швидко збільшуються, досягаючи 4-8 мм (іноді 30-35 мм) в діаметрі. По периферії плям чітко виражена темна облямівка шириною близько 2 мм. Ложа конидиального спороношення, що утворюються на плямах, виходять на поверхню плоду через розриви епідермісу у вигляді яскраво-бурих подушечок.

Антрактноз. Фото: І.Л. Марков

Гриб C. perennans поширений в основному в країнах Західної Європи і незначно в західних районах України, де викликає антракноз кори плодових дерев.

Всі збудники антракнозу поширюються в навколишньому середовищі за допомогою конідій. У роки з великою кількістю опадів, особливо в другій половині літа, коли посилюється інфекція в саду, збільшується і кількість уражених плодів в сховищах. У саду, незадовго до збирання, плоди забруднюються конідіями гриба, а само зараження і подальший розвиток гнилі відбувається вже пізніше, під час транспортування і зберігання. Проникнення інфекції і розвиток гнилі полегшується наявністю механічних пошкоджень на плодах, високою вологістю, підвищеними температурами. Важливе значення має зниження природних захисних властивостей у плодів при повному дозріванні.

У холодильниках антракноз виявляється в другій половині періоду зберігання. М’якоть уражених плодів позбавлена смаку або гіркувата.

Фузаріозна гниль ( фузаріоз). Розвиток хвороби розпочинається з загнивання насіннєвих камер, хворі плоди стають гіркими. Від серцевини, що загнила, інфекція розповсюджується потім на весь плід, який в результаті всихається і покривається рожевими подушечками конідіального спороношеня гриба.

Фузаріозна гниль. Фото: І.Л. Марков

Збудниками хвороби являються гриби із роду Fusarium: F. culmorum Sacc., F. lateritium Nees і ін. Проте найбільш поширеним вважається F. avenaceum Sacc., який здатний уражувати багато видів сільськогосподарських рослин.

Фузаріозна гниль виявляється, як правило, вже в кінці зберігання, хоча зараження плодів відбувається ще на дереві, незадовго до збирання. Найбільш сприйнятливі до хвороби сорти, що мають відкриту чашку Голден Делішес та ін.

Проникненню інфекції в плід можуть сприяти також різні механічні пошкодження шкірки тріщини від парші, пошкодження при збиранні. При загниванні, що почалося через пошкодження шкірки, поверхня плоду, ураженого фузаріозом, часто покривається білим, ватоподібним нальотом, що складається з грибниці патогена. При зберіганні гниль розвивається тим швидше, чим вище температура і вологість в сховищі.

Сіра гниль (ботрітіоз). Хвороба виявляється у вигляді м’якої гнилі плодів. За умов високої вологості уражена поверхня плоду покривається сірим пухнастим нальотом, який складається з грибниці, конидиєносців і конідій збудника хвороби. З часом на плодах, що згнили, утворюються численні чорні склероції. Уражена тканина має кислий смак.

Сіра гниль. Фото: І.Л. Марков

Збудником хвороби є широко спеціалізований поліфаг, гриб Botrytis cinerea Pers. et Fr. Інфекція сірої гнилі може потрапити на плоди ще в саду або в період товарної обробки при підготовці до транспортування, але розвиток хвороби і повторні зараження нею відбуваються вже під час зберігання. При цьому всякі порушення в режимі зберігання ослабляють стійкість плодів до сірої гнилі і підсилюють її розвиток.



Зараження може відбутися і при сумісному, навіть короткочасному, перебуванні плодів в тому ж приміщенні, де зберігаються виноград, морква або інші овочі, уражені цією гниллю, оскільки конідії гриба дуже легко розповсюджуються по повітрю. Джерелами інфекції можуть служити також забруднена збудником  тара  або  приміщення, якщо вони не були завчасно підготовлені очищені і продезінфіковані.

Стемфіліоз. Захворювання за симптомами ураження дуже подібне до  альтернаріозу. На плодах утворюються темно-бурі, частково чорні ділянки тканини, що загнили, без заглиблень. Поверхня їх з часом покривається темно-зеленим нальотом, що складається з грибниці і конідіального спороношення гриба.

Збудником хвороби є гриб Stemphulium botriosum Wallr., який здатний розвиватися на багатьох видах рослин. Зараження плодів стемфільозом відбувається ще на дереві, але активний розвиток хвороби починається лише в сховищі. Максимальна кількість хворих яблук виявляється в кінці зберігання, коли гриб може розповсюджуватися і на інші плоди, що знаходяться у контакті з тими, що загнили.

Нектріальна гниль. Розвиток захворювання розпочинається з утворенням бурих або темно-бурих глибоких плям біля плодоніжки плода. До кінця зберігання яблуко може бути повністю згнити, воно покривається «подушечками» кремового кольору, які являють собою конідіальне спороношення гриба.

Збудником хвороби є гриб Nectria galligena Bres, який викликає звичайний рак плодових дерев, якого називають також західним, або європейським. Проникнення гриба в плоди відбувається через поглиблення у плодоніжки, де переважно і виявляються перші симптоми захворювання. Спороношення збудника, що розвивається на уражених гілках, служить джерелом зараження плодів. Повітряна грибниця, що розвивається навколо конідіальних стром, пухнаста, біла, іноді лимонно-жовта.

Зараженню плодів сприяють затяжні дощі під час збору урожаю. В період зберігання можливі перезараження плодів.

Фомоз. Захворювання проявляється на плодах у вигляді округлих, незначно вдавлених, темно-коричневих плям, різко відмежованих від здорової тканини  пурпурово-чорною вузькою облямівкою. Уражена поверхня вкривається чорними крапками пікнідами гриба.

Фомоз. Фото: І.Л. Марков

Хворобу викликають гриби із роду Рhoma, в основному Рhoma pomorum Thuem. Зараження фомозом відбувається пікноспорами гриба під час вегетації через відкриті продихи, чашечку, а також через непошкоджену кутикулу плодів,  але симптоми захворювання з’являються лише через декілька місяців зберігання. Більше інших схильний до фомозної гнилі сорт Джонатан. Перезараження під час зберігання плодів не відбувається.

Фацидієльозна гниль (фацидієльоз). Захворювання проявляється на плодах у вигляді зеленувато-бурих або бурих загниваючих плям, які досить швидко   збільшуються і незабаром охоплюють весь плід. Яблуко, що згнило, стає зморщеним, сухим, шкірястим. З часом на поверхні формуються спороложа конідіального спороношення гриба у вигляді невеликих, спочатку попелясто-сірих, а потім майже чорних неправильно кулястих ущільнень, утворених пікнідами гриба.



Збудником хвороби є гриб Phacidiella discolor Poteb. Поширюється гриб в природі за допомогою пікноспор і сумкоспор.

Гниль виявляється в другій половині зберігання і може легко розповсюджуватися на сусідні плоди. Особливо сприйнятливий сорт Голден Делішес. Джерело первинної інфекції уражені фацідієльозом плодові дерева, у яких гриб викликає виразковий некроз кори.

Фітофторозна гниль (фітофтороз). Розвиток хвороби розпочинається з утворення на поверхні плодів різного розміру і форм загниваючих плям, які різко відмежовані від здорової частини. У сортів з жовтим забарвленням шкірки уражені ділянки бувають шоколадно-бурого або буро-червонуватого кольору. У сортів із зеленим забарвленням плями виглядають декілька світліше, ніж весь плід. Уражена фітофторозом тканина стає губчастою, але залишається твердою, і навіть плоди яблук, що повністю згнили, довго зберігають форму. При розрізі уражених плодів виявляється інтенсивне побуріння судин.

Фітофторозна гниль. Фото: І.Л. Марков

В умовах дуже високої вологості і температури не нижче 100С на поверхні плодів може утворюватися слабкий білий наліт грибниця і конідіальне спороношення гриба.

Збудником хвороби є гриб Phytophthora  cartorum Schroet. Зараження плодів фітофторозом відбувається ще в саду, в період вегетації. При цьому в першу чергу уражаються плоди опалі або такі, що низько висять і розташовані ближче до поверхні ґрунту.

Фітофторозна гниль поширена незначно лише в західних областях. Широко розповсюджене захворювання в західній Європі, де викликає масове ураження яблунь у вигляді гнилі кореневої шийки дорослих дерев.

Зараження плодів яблуні можливе також і іншим видом гриба того ж роду  Phytophthora syringae Kleb, при цьому шкірка стає темно-бурою, м’якоть також бура, на дотик спочатку тверда і еластична, пізніше м’яка. Грибниця розвивається лише усередині тканини плоду, не виходячи на його поверхню.

Система захисту врожаю плодових

Загальний комплекс заходів, направлених на зниження втрат плодів від хвороб, що виявляються в період зберігання, включає: дотримання оптимальної технології вирощування зерняткових плодових культур; своєчасне збирання врожаю; дбайливе поводження з продукцією, що не допускає травмування на всіх етапах, починаючи з збирання і закінчуючи закладанням плодів на постійне місце зберігання; дотримання оптимальних умов транспортування і зберігання.

NB: Слід враховувати, що лежкість плодів в значній мірі залежить від умов вирощування.

На стійкості плодів до гнилей позначаються: кількість і терміни випадання опадів або поливів під час вегетації плодових дерев, норми внесення добрив, забезпеченість ґрунту мікроелементами, якість і ступінь зрілості при закладці на зберігання, вік дерева і навантаження урожаєм, комплекс хімічних і інших захисних заходів, природно-кліматичні і погодні умови району вирощування і т.д.

NB: Високі дози азотних добрив часто бувають причиною високої сприйнятливості плодів яблук до ураження джонатановою і підшкірною плямистостями, а також іншими не тільки фізіологічними, але і інфекційними захворюваннями.

Велике значення у виникненні і подальшому розвитку хвороб плодів під час зберігання мають умови транспортування. Перевезення в неохолоджуваних вагонах, недотримання температурного режиму в рефрижераторах, продавлювання і удари від трясіння або неправильного затарювання є основними причинами поганої лежкості багатьох видів плодів.

NB: Запотівання під час розвантаження або перевантажень на транспорті з охолоджених в неохолоджені приміщення майже неминуче спричиняє за собою проростання спор грибів, що знаходяться на поверхні плодів, а отже, і приводять до їх зараження.

Велике значення, звичайно, мають і особливості сорту. Так, сорт Голден Делішес, як і інші сорти яблук, що мають відкриту чашку, схильні до зараження гнилизною сердечка. До підшкірної плямистості (гіркої ямчатості) більшою мірою схильні крупні плоди сортів Ранет шампанський, Бойкен. Загаром частіше уражуються Розмарин білий, Сари синап, Вагнера призове. Такі сорти, як Пармен зимовий золотий, Кальвіль сніжний, СтарКримсон нестійкі до побуріння м’якоті, що викликається низькими температурами. Не випадково все більше підкреслюється важливість диференційованих режимів зберігання не тільки по видах плодів, але і стосовно помологічного сорту, з урахуванням умов вирощування, термінів збирання і т.д.

Щодо інфекційних захворювань, важливе значення мають заходи, що зменшують запас інфекції в саду. Відомо, що значна кількість збудників гнилей інфікують плоди ще в період вегетації рослин, а проявлення хвороб відбувається при зберіганні. У зв’язку з цим важливе значення мають фізико-механічні (збирання в саду уражених плодів, опалого листя і їх знищення, вирізання уражених пагонів, ретельне відбракування хворих і пошкоджених плодів при сортуванні і упаковці; обережне поводження з плодами, що виключає пошкодження шкірки, дотримання оптимального режиму при перевезеннях і зберіганні) та хімічні профілактичні захисні заходи.



Проти гнилей плодів яблуні і груші при їх зберіганні у сховищах рекомендується використовувати фунгіцид Світч 62,5 WG, в.г. (7,5-10 г/10 л води). Обприскування дерев у період вегетації рекомендується проводити до повного змочування листя з нормою витрати робочої рідини: молоді дерева 2 л/дерево, дерева середнього віку — 2-5 л/дерево, старі дерева 5 л /дерево. Проти моніліозу, а також проти парші та деяких інших захворювань застосовують препарати: Айрон, з.п. (300-600 г/10 л води; до 1 л робочого розчину на 1 дерево); Бордо МК, в.п. (100-200 г /10 л води/ до 1-2 л робочого розчину на 1 дерево); Луна Сенсейшен 500 SC, к.с. (2,5-3,5 мл /10 л води/ 2 л розчину на молоде дерево; 2-5 л на дерево середнього віку; 5 л на старе дерево); Топсін М, з.п. (10/10 л води/1 л розчину на плодоносне дерево; 2 л на молоде дерево до 6 років); Флінт Стар 520 SC, к.с.(4-5 мл /10 л води/ 6-8 дерев до 5 років або 3-4 дерева понад 5 років); Хорус 75 WG, в.г.(2,5 мг/10 л води/ 5-2 дерев, залежно від віку).

Слід зазначити, що такі фунгіциди, як: Блу Бордо, в.г. (110 г/10 л води/ на 5-2 дерев, залежно від віку); Гарт, з.п. (30 г/8-10 л води/сотку); Джек Пот, к.е. (2-4 мл/10 л води/сотку); Коронет 300 SC, к.с. (8-10 мл/5 л води/сотку); Купроксат, к.с. (50 мл/10 л води/ 6-8 дерев віком до 5 років або 4 л на дерево віком понад 5 років); Медян Екстра 350 SC, к.с. (20-30 мл/10 л води/ на 5-2 дерев, залежно від віку); Самшит, к.с. (3 мл/10 л води/сотку); Сапроль, к.е. (10-20 мл/10 л води/на 5-2 дерев, залежно від віку); Скор, 250 ЕС, к.е. (1.5-2 мл/10 л води/1 дерево); Стробі, 50%, в.г. (2 г /10 л води); Флінт, 50% в.г. (1,5-2 г/10 л води на 6-8 дерев до 5 років або 3-4 дерева понад 5 років), які рекомендовані для використання у приватному секторі на яблуні і груші проти парші, борошнистої роси, також суттєво знижують в саду запас інфекції різних гнилей плодів.

Важливий профілактичний захід дезінфекція сховищ і тари. Дезінфекцію холодильних камер проводять не пізніше як за 15 днів до завантаження продукції. Для цього застосовують 1%-вий розчин формаліну (1 частина 40%-ного формаліну на 40 частин води). Розчином обприскують стелі, стіни, підлоги, витрачаючи на 1 м2 не менше 300 мл рідини. Температура в камері під час дезінфекції повинна бути не нижче 18-200С, оптимальна  відносна  вологість  повітря 95-97%. Дезінфікувати слід і тару, яка використовувалася раніше в сховищах. Обробку виконують в протигазах і спецодягу, з дотриманням правил техніки безпеки. Стіни і стелі камер після дезінфекції білять вапняним розчином за допомогою розпилювача (1,5 кг свіжегашеного вапна з додаванням 200 г мідного купоросу на 10 л води). Обробку проводять тракторним обприскувачем з виносною розбризкуючою насадкою на довгому шлангу, а в невеликих приміщеннях за допомогою ранцевого обприскувача.

При аерозольному, найбільш ефективному способі дезінфекції використовують аерозольні генератори, що дають дрібний туманоподібний розпил. Для обробки застосовують нерозведений 40%-вий формалін з розрахунку 20-40 мл на 1 м2 поверхні. Аерозолі більш рівномірно розподіляють дезінфікуючий засіб. Осідаючи на поверхню стін, стель, легко проникаючи в щілини приміщення, тару, устаткування, вони забезпечують вищу якість дезінфекції.



Зручний спосіб дезінфекції приміщень обкурювання сірчистим газом. Для цього комову сірку або спеціальні сірчані шашки спалюють у герметично закупореному сховищі з розрахунку 30-80 г на 1 м3 приміщення. Проте цим способом можна дезінфікувати тільки ті сховища, в яких немає металевого устаткування електровентиляторів, вантажних і сортувальних машин, контейнерів з металевими частинами, що піддаються сильній корозії під впливом сірчистого газу.

Після обробки дезінфікуючим розчином або обкурювання сіркою сховище наглухо закривають на 1–2 дні, а потім ретельно провітрюють.

І.Л. Марков, к.б.н., професор НУБіП України

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram