Кожен вид удобрення є ефективним за умов правильного застосування із врахуванням фізико-хімічних властивостей ґрунтів, сівозмін та інших умов. Як забезпечити органічне удобрення на своїх полях, не маючи гною? Як ефективно застосовувати мінеральне удобрення? Та які норми NPK під основні культури дають гарантовану прибавку врожайності? Про це все читайте далі!

 Органічне удобрення: вихід завжди можна знайти

Органічні добрива доцільно вносити в одне і те ж поле сівозміни один раз в 4-5 років під попередники озимих або під просапні культури (картоплю, кукурудзу, цукрові буряки) в нормах близько 30 т/га. При цьому гній необхідно рівномірно розкидати і в цей же день заробити.

NB: Лише за таких умов кожна тонна органічних добрив забезпечить 6-11 кг зерна пшениці озимої, 11-16 кг зерна кукурудзи та 115-150 кг коренів цукрових буряків.

Можна використати гній безпосередньо під озимі культури, але окупність його врожаями в посушливі роки, яких припадає 2 на 1 сприятливий, на 8-12 % нижча, ніж при внесенні під попередник.



За відсутності гною, для поповнення органічної речовини в ґрунті, доцільно використати подрібнену солому озимих та ярих культур. Найкращі результати дає заробка її відразу після збору врожаю в нормі 4-6 т/га дисковими знаряддями на глибину до 10 см з обов’язковим внесенням 7-10 кг азоту на тонну соломи з наступним приорюванням восени. За такого удобрення врожайність коренів цукрових буряків збільшується на 24 ц/га, а збір цукру на 3,7 ц/га. Слід зазначити, що без дотримання цих вимог продуктивність рослин знижується. Крім того, використання соломи без внесення мінеральних добрив для удобрення колосових викликає алелопатичну втому ґрунтів, через що можливе зниження їх продуктивності. Тому доцільно вносити солому під культури з тривалим періодом вегетації цукрові буряки, кукурудзу на зерно і силос, соняшник, баштанні.

Не менш важливим заходом підвищення продуктивності культур є використання сидеральних добрив, особливо у поєднанні їх із соломою та пожнивними рештками. Так, при заробці 120-250 ц/га зеленої маси пожнивного посіву гірчиці врожайність коренів цукрових буряків зростає на 27-40 ц/га. При цьому поліпшується поживний режим ґрунту і коефіцієнт використання поживних речовин з добрив та ґрунту на 5-28 %.

Мінеральні добрива: найбільш ефективні при основному та рядковому удобренні

Мінеральні добрива найвищу окупність врожаєм забезпечують при рядковому та основному удобренні. Ефективність використання їх врозкид під передпосівний обробіток, за винятком азотних, порівняно з основним, удвічі нижча. Перенесення частини добрив з основного внесення у підживлення за умов недостатнього та нестійкого зволоження також в більшості випадків є малоефективним. Підживлення доцільно проводити, головним чином, азотними туками на посівах озимих культур, ячменю. Решту культур можна підживлювати лише за наявності вологи та оптимальних для цього строків проведення.



Основне удобрення і підживлення озимих можна проводити розкидним способом розкидачами РУМ-5, РУМ-8, ІРМГ-4 та ін., а також за допомогою авіації. Однак, при цьому нерівномірність внесення становить 25-60 %, внаслідок чого ефективність туків знижується на 15-20 %. Крім того, в результаті перемішування з ґрунтом, частина добрив, особливо фосфатів, на кислих та карбонатних ґрунтах утворюють малодоступні рослинам важкорозчинні сполуки.

Згадані втрати можна компенсувати застосувавши локальне внесення. При цьому коефіцієнт використання поживних речовин з добрив зростає на 30-40 відсотків, тобто можна зменшити дозу майже в 1,5 разу і отримати запланований урожай.

NB: Локалізація внесення туків здійснюється шляхом використання культиваторів-рослинопідживлювачів або сівалок СЗ-3,6 та СЗС-2,1. Добрива вносять стрічками через 15-30 см, а сівбу культури ведуть перпендикулярно напрямку внесених добрив. Оптимальна глибина заробки добрив 10-12 см.

За багаторічними даними Інституту СГС НААН, локальне внесення добрив в дозі N90Р60К45 культиватором КРН-4,2 забезпечило приріст врожаю зерна кукурудзи 8,7 ц/га, що на 2,6 ц більше, ніж при внесенні такої ж кількості врозкид під оранку і на 5,0 ц більше, ніж під весняну культивацію врозкид.

Норми внесення під окремі культури

Норми мінеральних добрив під окремі культури залежать як від їх біологічних особливостей, так і від агрохімічних властивостей ґрунту. Так, за даними наших дослідів, при низькій і середній забезпеченості ґрунтів фосфором внесення тільки калійних добрив не забезпечує достовірних приростів врожаю зернових культур, а в окремих випадках навіть знижує їх продуктивність.

NB: За даними досліджень на чорноземах звичайних по чистому пару при середній забезпеченості ґрунту елементами мінерального живлення основне внесення добрив Р60К40 забезпечує приріст до 5,4 ц/га зерна озимої пшениці.

Після зернобобових під основний обробіток ґрунту доцільно вносити N30Р60К40, а після непарових попередників N60Р60К40, це забезпечує посилення росту продуктивності озимої пшениці залежно від потужності чорнозему на 4,4-9,8 ц/га. При збільшенні дози азоту на чорноземах звичайних глибоких до 90 кг/га її врожайність зростає на 12,0 ц/га.

Що стосується підживлень, то озима пшениця однаково реагує як на осінній, так і на весняний строки проведення. Прирости від внесення N30 складають 4,2-5,0 ц/га зерна. При застосуванні в підживлення повного мінерального добрива в дозі N30Р30К30 врожайність озимини зростає на 6,5-6,7 ц/га.

NB: Отже, з наведених даних видно, що фосфорно-калійні добрива майже в 4,5 рази забезпечують меншу врожайність, ніж азотні, тому їх доцільно вносити до сівби і при сівбі, а не в підживлення.

Найкращих результатів можна досягти тоді, коли норми добрив розраховують при підживленні озимих культур з врахуванням даних ґрунтової та рослинної діагностики мінерального живлення. Прибавка врожайності в цьому випадку сягає 11,8 ц/га.

Під кукурудзу на зерно внесення N60Р60К60 на середньозабезпеченому елементами живлення ґрунті сприяє підвищенню врожайності на 11,1 ц/га. Збільшення норм азоту до 90 кг/га супроводжується незначним приростом врожаю, а калію – викликає зниження.



Під ячмінь на такому ж ґрунті доцільно вносити мінеральні добрива в нормі N40Р40К40, що забезпечує формування додатково до 6,2 ц зерна з гектара. За відсутності достатньої кількості добрив внесення 30 кг/га азоту під культивацію перед сівбою може забезпечити приріст урожаю до 4,0 ц/га.

При вирощуванні цукрових буряків внесення на чорноземах звичайних глибоких N120Р120К120, а на неглибоких N90Р90К90 сприяє формуванню додаткової врожайності коренів відповідно 93 та 64 центнера з гектара. За слабокислої реакції ґрунту потрібно вносити вапняні добрива.

Соняшник в цілому невибаглива культура до родючості ґрунту, проте добре реагує на внесення добрив. В умовах Кіровоградщини на чорноземах звичайних  застосування N60Р60К60 підвищує його урожайність на 4,3 ц/га.

NB: Стосовно решти культур, то в умовах степової зони вони повинні використовувати післядію туків, внесених під попередники, з обов’язковим застосуванням рядкового удобрення фосфором в дозі 10-15 кг/га.

В процесі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва важливим агрозаходом у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур є застосування мікродобрив.

Зведені дані обстеження ґрунтів Кіровоградської філії ДУ “Держгрунтохорона” показують, що в ґрунтах дослідного господарства Інституту СГС НААН вміст марганцю перебуває в межах 11-26 мг/кг. Сільськогосподарські культури позитивно реагують на застосування марганцю навіть тоді, коли в ґрунті вміст становить 40 мг/кг. Застосування марганцевих добрив шляхом обробки насіння чи вегетуючих рослин збільшує врожайність цукрових буряків на 32 ц/га, пшениці, ячменю на 1,4 ц/га, гороху 2,8 ц/га, сої на 1,3, картоплі на 20,1 ц/га.



Вміст цинку в ґрунтах коливається в межах 0,37-0,88 мг/кг. Це близько до середнього вмісту і при застосуванні цинкових добрив прибавка врожаю в середньому становить: озимої пшениці, ячменю – 2,5 ц/га; цукрових буряків 2,5 ц/га; картоплі 23,8; гороху 3,0; кукурудзи 5,2; сої 1,4 ц/га.

Юрій Мащенко, заступник директора з науково-інноваційної діяльності та розвитку експериментальної бази, завідувач науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів та контролю якості продукції Інституту СГС НААН, канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з питань рослинництва;

Олег Гайденко, вчений секретар, завідувач науково-технологічного відділу селекції, насінництва і трансферу інновацій Інституту СГС НААН, канд. техн. наук, с. н. с., експерт-дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram