Стаття 8 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що передача земельної ділянки в суборенду можлива лише за згодою орендодавця.

Однак, намагаючись обійти цю норму, орендарі та суборендарі земельних ділянок укладають між собою різні договори, що за своєю суттю є договорами суборенди, проте мають іншу назву (наприклад, договори про спільний обробіток).



У зв’язку з цим, Верховний Суд України (постанова від 12.02.2014 р.) дотримується однозначної позиції, що такі «інші» договори є фактично договорами суборенди та підлягають визнанню недійсними.

При цьому, Суд не приймає до уваги доводи відповідачів щодо того, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки, оскільки вважає, що в такому випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 01.03.2018 р. та від 10.05.2018 р.

За матеріалами “Юридичної газети

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram